Дев'ятий місяць переходу з російського минулого до Українсього майбутнього!
21:38, 12 листопада 2016
Доброго здоров'я всім. Це знову я. Хочу поділитись своїми думками і досвідом, які в мене накопичились. Пішов 9 місяць моєї боротьби за українську мову, культуру та визначення хто ми є. Ніхто так і не почав розмовляти українською мовою (окрім поодиноких випадків, коли мені хоч намагалися відповідати українською). Сварки ж дружиною так і продовжуються останні місяці. Діти трошки почали розмовляти українською, але з великою натяжкою, і навіть тато часто плутають з "папа". Звичайно я намагаюсь завжди поправляти, але інколи стає сумно, що іноземна мова їде як по маслу і запам'ятовується на ура, а українська рідна з великим зусиллям. Звичайно, цьому сприяє оточення, а особливо російськомовна матуся. Вчора, в розпал чергової суперечки з дружиною, в мене сплило на думку цікаве питання, чим поставив у кут мою опонентку :), а саме: чи знадобиться російська мова нашим дітям у майбутньому? Дуже легке питання начебто, але відповіді на нього нема, окрім, що всі так розмовляють. Я кажу ну добре - давай просто будемо розмірковувати логічно і порівняємо перспективи в Україні іноземної мови агресора або державної української мови. Звичайно, на чашу терезів українськомовних можна покласти купу переваг, а саме:
1. По конституції це державна мова і ми повинні її знати. Увесь держапарат, військові
повинні розмовляти виключно українською.
2. Це захист від сепаратизму, автентичність нас з нашими предками, наш обов'язок перед нащадками.
3. Все більше роботодавців висувають умову обов'язкового вільного володіння українською, що буде тільки набирати оберти (зараз у радіо ввели квоти, після чого частину людей звільнили або вони звільнилися, на черзі буде телебачення).
4. Навчання українською мовою (і чим далі, тим більше буде україномовних шкіл).
Ось невеличкий перелік переваг україномовних. Далі черга російської:
1. Всі нею розмовляють, тому що так повелося в нашій державі і ти нічого не виправиш. Всі винуваті, але не я.
2. Соромно розмовляти, або у нашому регіоні тебе не зрозуміють
3. Це мій вибір.
Звичайно це не є "перевагами", т.я. це звичайнісіньке виправдовування своєї байдужості, ліні та не бажання самовдосконалення. І навіть ці виправдовування легко апелювати:
1. Якщо нічого не міняти, тобі ми будемо і далі біднішати, бідкатись які всі погані і як нас обкрадають та обманюють.
2. Всі вас зрозуміють, так повелося що ми двомовні, і за 9 місяців мені ніхто (окрім пари випадків) не казав, що я вас не розумію (навіть росіяни, але котрі вже хоча б пару років живуть в Україні). І українською навпаки розмовляти модно, звичайно чистою українською, до котрої треба прагнути
3. Це не твій вибір, це вибір твоїх батьків, котрий ми транслюємо на наших дітей, вбиваючи їхнє майбутнє.
Тобто у сухому залишку маємо, якщо вже вивчати іноземну мову (котрою є російська), то краще англійську чи китайську, котрі набагато перспективніше, і не забивати зайвою мішурою. Не кажучи вже що російська мова - це мова окупанта та агресора!
Тому, дорогі мої читачі, можливо своїм досвідом та підказками, я допоможу вам переконати себе почати змінюватись, заради дітей, майбутнього і насамперед заради своєї гідності і самоповаги! Слава Україні! Далі буде ;)
Автор матеріалу:
Пов`язана стаття: Сто сорок діб спілкування українською мовоюБезліч товарів за найнижчими цінами. Знайдеться все!Заробляй на поширеннях! Як?Написати нову статтю