Поліцайська держава

01:38, 28 вересня 2016

В далекому 2000-му році повертався я з вантажем - товарами побутової хімії - та чималою касою зі свого підприємства, що працювало на території окупованого нині міста Донецьк. Завантажений мікроавтобус, дніпропетровські номери, близько 21-00, на дворі вже повністю  темно, мені ще їхати до Дніпропетровська години з чотири...

Враховуючи те, що маршрут та й час вже чималий, намагаєшся пересуватись ритмічно. В межах правил, звичайно. І от їду я собі, повертаю з Університетської, потім на Щорса... Раптом бачу як мою "Газель" починає спочатку випереджати, а потім й взагалі притискати до обочини цивільний "Жигуль" шостої моделі з п'ятьма мордоворотами всередині. Ну, звичайно я не зупиняюсь, маневрую та обходжу якихось, як тоді здалося бандитів, які невідомо які мають наміри і точно це для мене небезпечно...

Розпочались неймовірні перегони які, втім тривали не дуже довго - повністю завантажений 2-ма тонами вантажу автомобіль не зміг конкурувати у швидкості з легковою автівкою і мене все ж таки обійшли...

Розмірковуючи над черговим маневром як не дати себе  зупинити, через кілька миттєвостей я був шокований та приголомшений. Скло задньої правої дверцяти "Жигуля" почало відчинятись і з нього на мене виглянув...

Автомат Калашникова. АК-47

Не буду лукавити, стало дуже страшно. Подумки вже розпрощався і з машиною, і з товаром, і з касою. З життям не прощався, але стало зрозуміло що цілим і здоровим можу не вийти...

Поступово виконую команди жестами від власників зброї, знижую швидкість та зрештою й зупиняюсь. Піднімаю обидві руки догори. З "Жигуля" виходять четверо: один з АК-47, троє з пістолетами. Вправно, з перебіжками, обходять мене з усіх боків як то буває в американських бойовиках. Автоматчик підходить до моєї водійської дверцяти...

Не стріляють, я ще живий - такі думки. Є надія. Треба поговорити якщо дадуть. Обережно однією рукою відчиняю водійське вікно...

- "Ребята, вьі кто?"

- "Сука вьішел из машиньі!"

- "Я понял, вьіхожу..."

Вийшов, спитав знову. Додав "что вьі хотите?"

Автоматчик опустив свою зброю. Мені стало легше, з'явилось відчуття що це не бандити. Згодом виявилось що то були працівники ОБОП, яким просто не сподобалось як як їх  нібито "підрізав" на перехресті і таким чином вони вирішили мене покарати... Було багато погроз про те що зараз мене доставлять у відділок прямо там на Щорса, конфіскують товар, поставлять на штрафмайданчик автомобіль, закриють мене, закриють мою фірму і таке інше... Коротше закінчилося все дуже банально - 20 грн зразка 2000-го року допомогли забути їм цю "образу". Ну як же так, якась "Газелька" обігнала їхню мусорську тачилу?!!!

Для чого згадав, для чого написав про це? А ви подивіться уважно вчорашні й сьогоднішні новини, чого прагнуть найвищі поліцайські чини та керівництво держави - та й стане зрозумілим для чого я про це пишу...

Слава Україні!

Upd від 15.03.2017 "А нащо мусорам автомати повидавали? Це щоб в повітря стріляти чи в людей?"

Автор матеріалу: