Ім'я людини - ідентифікатор... Нації?

Пишу я про це суто з практичної точки зору. Не як теоретик, а практик зі стажем спостерігання за цим питанням в російськомовних регіонах. Живучи в російськомовному Дніпрі, впевнено можу сказати про те, що імена в соціальних мережах російськомовні користувачі у переважній, тотальній більшості беруть собі російські. Єлєна, Татьяна, Александр... На перший погляд, здавалося б нічого дивного в тому нема - люди беруть собі саме ті імена, які  є звичними для них самих - саме такі імена вони чують з дитинства. Саме таким іменем називали їх російськомовні батьки, російськомовні друзі в дитсадках та школі, а пізніше і просто зараз російськомовні колеги по російськомовній роботі...

Але якщо поглянути трохи глибше? 

Я навіть не про історичну справедливість, не про патріотизм - хоча й це слід мати на увазі... Раджу тим, хто має закордонний паспорт, поглянути туди уважно. Як написане ваше ім'я латиницею? Правильно. Ім'я та прізвище в закордонному паспорті пишуться згідно з правилами транслітерації, а за основу беруться дані з паспорту українського. Зі сторінки, де написане ваше українське прізвище та ім'я. Для всього світу ви - це саме ви, українці!

А ще в цьому контексті маю нагадати про львів'янина Святослава Літинського, який в Суді виборов право на паспорт, але без другої сторінки, що дублюється російською мовою.

Не виникає дисонансу? Ситуація нагадала мені сюжет чудового фільму 1990р. з Арнольдом Шварценеггером в головній ролі "Пригадати все". Навряд чи є люди, хто не дивився, але коротко нагадаю: за сюжетом Даґлас Квейду жив нав'язаним, чужим життям. А з його пам'яті стерли життя справжнє, перед тим забравши справжнє ім'я... 

Мовне питання дуже непросте. Стосовно нашої держави, на моє глибоке переконання, саме українська мова є потужною ядерною зброєю - нашим надійним щитом і навіть мечем. Наші імена - то є наші ідентифікатори. Та скажіть будь ласка, ідентифікатором чийого народу, чиєї нації є російськомовне ім'я, написане російськими літерами?