Про братні народи або москаль нам не брат

11:20, 02 квітня 2016

Тиждень тому телефонує мені компанія з москви... 

Після анексії Криму, в квітні-травні та влітку 2014, багато російських компаній почали телефонувати з пропозицією співробітництва. Вони просто вбивали в пошукові запити наприклад "интернет-магазин Ялта" - і потрапляли на наш сайт. 

Явно український дизайн та зображення персонажів-помічників, наприклад Даринки, в національних українських вбраннях нікого з них особливо не бентежив і починались розмови про неймовірно привабливі умови роботи з новою батьківщиною - москвою. 

Що ж поробиш, московським вошам було не зрозуміло, як це так: інтернет магазин в Ялті, а товари йдуть з Дніпропетровська. Ну а я, звичайно, їм про те особливо й не розповідав. Натомість їхньою ж російською мовою, щоб краще доходило, казав про окупацію, про страшну помилку росії на чолі з фюрером, про невідворотність покарання і про те, що Крим - на ваш. Про прокляття українців у бік так званих "братів"...

Розмови прогнозовано завжди закінчувались однаково: "скажите пожалуйста, когда вам перезвонить по вопросу возможного сотрудничества"? 

Ну що тут скажеш? Ніколи не кажи ніколи (може москва колись буде обласним центром у складі України, хто зна...) - ну то й відповідав, щоб вже відчепились: "через пару лет звоните..." 

Так от, тиждень тому телефонує мені компанія з москви... Я звичайно трохи здивувався наполегливості тієї московської дівчини, яка схоже в свій нотатник два роки тому сумлінно записала: "перезвонить весной 2016" та мій телефон. Звичайно про жодну толерантність та спроби порозуміння вже не йшлося і я розмовляв українською мовою.

- Виктор, здравствуйте! Єто компанія ... (назви я не запам'ятав), беспокоит Марина. Ну что, вьі не надумали с нами работать?

- Доброго дня. Ні, не надумали.

Пауза секунд 5, не менше. Мабуть в Марини був шок від того, що Крим захопили бандерівці.

- Мьі с вами разговаривали пару лет назад по вопросу сотрудничества. Вот я звоню узнать - может что-то изменилось и вьі согласитесь с нами работать, ведь у нас такие интересньіе и вьігодньіе условия сотрудничества...

- Так, я пам'ятаю цю розмову, але з тих пір нічого не змінилося; ба більше: все стало набагато гірше.

Знову приблизно така ж пауза...

- А вьі откуда со мной разговариваете, я же звоню в Крьім. Я правильно попала, интернет-магазин Лагуна?

- Так, вьі потрапили в УКРАЇНСЬКИЙ інтернет-магазин "Лагуна"

- Но вьі ведь находитесь в Крьіму? 

- Наразі ми не знаходимось в Криму, бо український Крим окуповано російською федерацією.

- а, т.е. вьі в Крьіму больше не работаете?

- Так, ми змушені були припинити роботу в Криму внаслідок окупації Криму російськими військами.

Ще одна пауза, але трохи менша

- ви знаете, я многое из того что вьі говорите не понимаю, вьі не могли бьі говорить на русском?

- ні

- понятно. Но я вас так плохо понимаю... Т.е. вьі сейчас работаете на Украине, а в Крьіму уже не работаете?

- так, ви все вірно розумієте, саме така склалась ситуація наразі...

- Ой, я вас почти не поняла. Ладно, всего хорошего, досвидания!

- До побачення.

Розмова вийшла дещо несподіваною, і я знаю що та Марина дійсно половину з моїх слів не зрозуміла, але суть вловила точно. А суть така: чомусь ми, українці, можемо абсолютно нормально зрозуміти і росіянина, і білоруса. Нам не потрібен перекладач для того. А от москаль - він братом був лише номінально, не брат він нам і не сестра. Це вже абсолютно (оста)точно. І справа вже далеко не в мові...

Автор матеріалу: